У самого зародження міста Хуст стоїть замок. Приблизно у X–XI столітті на 170-метровій горі виросла фортеця. Її роль була простою і принциповою — стати неприступним муром на важливому торговому шляху, який мав захистити долину від набігів монголо-татар, турків, поляків та інших охочих. Сьогодні від замку залишилися тільки руїни, але саме вони добре передають ту атмосферу, коли історія відчувається шкірою, а не читається зі стенду. Розповідаємо, чим фортеця жила тисячу років і чому її варто внести у ваш маршрут.
Історія створення хустського замка: від ХІ століття до сьогодення
Тисячу років тому Закарпаття входило до Угорського королівства, і місцева влада вирішила прикрити свої східні володіння серйозною фортифікацією. Будівництво розтягнулось приблизно на сто років і завершилось у 1191-му. Далі почалась довга серія війн, у яких замок цілком успішно тримався: витримував напади поляків, русинів, турків, Габсбургів. У XIV столітті він перейшов у володіння Галицько-Волинського князівства — і продовжив нести службу.
Наш готель у Хусті стоїть у пішій доступності від пам’яток, тож піднятись до руїн, пройтись стінами і зробити добірку кадрів з панорамою міста ви зможете просто в межах прогулянки. За століття замок кілька разів змінював господарів:
- у XVI столітті він перейшов до Габсбургів, які тоді контролювали Угорщину;
- у другій половині того ж століття фортеця опинилась у Трансильванії, що вела війни з Габсбургами;
- у XVIII столітті замок втратив стратегічне значення після розпаду Речі Посполитої, і за ним просто перестали доглядати.
Далі — типова історія для будь-якого середньовічного об’єкта, який пережив свою епоху. Мури поступово слабшали, погода додавала своє, час від часу гриміли випадкові вибухи бочок з порохом, били блискавки. А наприкінці XVIII століття місцеве населення почало розбирати замок на каміння для власних потреб. На цьому історія фортеці як бойової споруди, власне, і закінчилась.
Сьогодні руїни — це головний туристичний магніт Хуста. І не тільки через історію: панорама з вершини така, що навіть без причин зробити сотню фото стає простіше, ніж не робити. Ну а для любителів історій із присмаком містики — попереду ще цікавіше.
Легенди Хустської фортеці: заховані скарби, резиденція графа Дракули
Якщо цікаво, як саме дійти до замку, простіше запитати на рецепції: адміністратор підкаже маршрут і за потреби організує трансфер. Від парку на південній околиці міста до руїн — 25–30 хвилин пішки. А якщо взяти локального краєзнавця, разом з ним ви отримаєте і легенди. Ділимося двома найгучнішими.
Місце зародження сім’ї графа Дракула
Найвідоміша легенда пов’язує Хустський замок з родом того самого Дракули — валашського князя, з якого Брем Стокер списав свого вампіра. У 1329 році угорський король Карл І Роберт передав фортецю у володіння лицаря Драга (ім’я з румунської перекладається як «чорт», і це не жарт, а офіційне ім’я). Драга вважають одним із родичів роду Дракул.
Лицар був відважний, сильний і, м’яко кажучи, специфічний у методах. Збагачувався у військових походах, а угорський король часом позичав у нього гроші — з відсотками у вигляді нових земель. У якийсь момент король вирішив, що з таким сусідом краще не мати справу. Тоді Виноградівський замок неподалік передали барону Берені з чіткою настановою: витіснити настирливого Драга будь-якою ціною. Почалась серія сутичок. Драг програв і мусив тікати до гір Трансильванії. Саме там, за легендою, і почалась історія роду Дракул. Історичних підтверджень цій версії немає, зате туристи слухають її з задоволенням — і краєзнавці ділять її охоче.
Скарби Джорджіо Баста: незліченні багатства під Хустською фортецею
Друга легенда — про скарби. Куди без них? У 1600 році власником замку був італійський найманець Джорджіо Баста, який під час трансільванських війн назбирав чимало трофеїв. Вивезти їх перед черговою облогою він, схоже, не встиг — принаймні документально це ніхто не підтвердив. І з цього моменту з’являється проста, але заманлива думка: усе це десь тут.
До скарбів Басти додається тема поховань аристократів Ференца Редеї та його сина Ласла. За тогочасною традицією разом із покійними у могилу клали цінні речі — золото, срібло, прикраси. І, як водиться, за уявленнями місцевих скарбошукачів, під замком має бути мережа підземних ходів — як у будь-якій нормальній середньовічній фортеці.
Тільки от тунелів ніхто не бачив. Скарбів — так само. Тож замок сьогодні лишається радше історичною пам’яткою і фотогенічною локацією, ніж джерелом раптового збагачення. На реставрацію руїн потрібні мільйони інвестицій, а держава під час війни, зрозуміло, має інші пріоритети.
Чому не варто ігнорувати відвідування Хустського замка під час відпочинку
Rikka Khust — це готель у Хусті з великою власною програмою, і формально відпочинок тут можна провести, взагалі не покидаючи територію: басейни, аквагірки, лазні, wellness-локації закриють будь-який день. Але якщо ви приїхали в Хуст і не побували в замку — це трохи як побувати в Римі й не зайти в Колізей. Логіка приблизно та ж.
Попри занепалий стан і відсутність планового догляду, Хустський замок продовжує підкупати саме своєю автентикою: тут все справжнє, ніщо не пафосно відреставровано, і панорама з вершини на місто і злиття Тиси та Ріки виглядає так, як виглядала століття тому. Стосовно логістики — просто спитайте нашого адміністратора: підкажемо, як дістатися, коли краще йти і чи потрібен трансфер. Ну а якщо збираєте маршрут по місту — до речі, в нас є окрема добірка фотолокацій Хуста та околиць, яка добре поєднується з походом на замок.
